СЬОГОДНІ ПЕРЕСТАЛО БИТИСЯ СЕРЦЕ ПРЕКРАСНОЇ ЛЮДИНИ ІВАНА СТАНІСЛАВОВИЧА ЛІТИНСЬКОГО! НЕ СТАЛО СПРАВЖНЬОГО ФАНАТА НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ, ЯКИЙ БЕЗКОРИСЛИВО СЛУЖИВ ЦЬОМУ ВИДУ СПОРТУ, ВИСЛОВЛЮЄМО СПІВЧУТТЯ ДОНЕЧЦІ ВАНДІ І ЇЇ РОДИНІ, ВСІМ РІДНИМ, ВАЖКО БУДЕ БЕЗ НЬОГО І ЙОГО ДРУЗЯМ.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!
14 жовтня 2017р. о 11.00 відбудеться поховання з каплички по вул.Пекарська, 52

Р/S

ЛІТИНСЬКИЙ ІВАНА СТАНІСЛАВОВИЧ, за фахом поліграфіста, а за уподобанням пінг-понгіст, фахівець з настільного тенісу, чудовий тренер, суддя міжнародного рівня, а за вдачею весельчак і дуже скромний львівянин..

З 1967 року він зосередив свою увагу на справах організаторських і суддівстві. Побував багато де, але найдальшою його союзною виїздною точкою став міжнародний турнір в Хабаровську, куди з’їхались кращі тенісисти СРСР та країн Азії.

У 1978 році отримав республіканську категорію. У 1980, олімпійський рік - суддя всесоюзної категорії. Міжнародну категорію присвоїли у 1984 році. На той час у його послужному списку було чимало відповідальних турнірів і змагань. У 1983 році у Львові він проводив змагання Спартакіади народів СРСР для дорослих з настільного тенісу. До речі, це єдиний вид спорту, який на такому рівні відбувся у Львові. Через зайнятість,він не з’явився на іспит на здачу правил для судді міжнародної категорії. Адже в день змагань треба було побувати у двох місцях. Зрозуміло, що це завдання з неможливих. Тож він віддав перевагу турніру, а вільні 24 місця, так сказати під сонцем, виборювало 84 кандидати без нього. На щастя турнір пройшов на дуже високому рівні, що особисто відзначив Марат Грамов, голова Держкомспорту СРСР. Та, коли він підписував документи, зауважив відсутність прізвища ЛІТИНСЬКОГО. На питання, «Де Літинський?, - у відповідь почув: «Не прибув на іспит!». На що головний радянський спортсмен відповів, «Він же чудово провів спартакіаду, а я його нагородив премією, і в республіці він удостоївся похвали. Тож прошу негайно вписати його прізвище до цього списку». Отак Іван Станіславович отримав право на складання іспиту аби стати суддею міжнародної категорії. До речі, цей іспит він успішно склав у 1984 році.

Працював він також на кількох чемпіонатах Європи. Та якщо до його роботи не виникало найменших зауважень, то через брак володіння іноземними мовами представникам СРСР важко було на Заході …розвернутися.  Натомість у  Львові він провів понад два десятки міжнародних турнірів. З 1978 року став незмінним учасником, але вже в ролях головного судді та організатора. Багато років очолював суддівську колегію в Федерації, був членом виконкому.